Виховний захід

 «Пам'ять про Т.Г. Шевченка

 вічно житиме в наших серцях»

                                             Живи, поете, в бронзі і в граніті, –

                                          Живи, поете, в пам'яті людській,

                                            Живи в піснях, живи у "Заповіті",

                                             У слові праведнім, у славі віковій!

   У п'ятницю 10 березня відбувся урочистий захід, присвячений вшануванню пам’яті Т. Г. Шевченка «Пам'ять   про Т.Г. Шевченка вічно житиме в наших серцях». Учні 8 класу розповідали про поета, письменника, художника Шевченка (дитинство, роки кріпацтва, навчання в Академії мистецтв, перебування в Петербузі, творчість, останні роки життя), декламували вірші, ознайомили з добіркою книжок, присвячені Великому Кобзарю.

       Гості заходу, учні 5 класу, уважно слухали інформацію про Т. Г. Шевченка, відповідали на питання та залишились задоволеними.

Урочиста лінійка

 «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.»

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Вед.1 Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна - це тихі води і ясні зорі. Україна це нескінченні поля і зелені ліси, сині води Дніпра і блакитне ранкове небо. 
Вед. 2 А яка на Україні весна… Весна-весняночка… Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім’я дала йому рідна мати – Тарас. 

9 березня 1814 року 

У похилій хаті край села. 

Над ставом чистим і прозорим 

Життя Тарасику дала 

Кріпачка-мати, вбита горем. 

Вед. 1 Є в українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю. 

Навесні, коли тануть сніги, 

А на рясті просяє веселка, 

Повні сили й живої снаги, 

Ми вшановуєм пам΄ять Шевченка. 

Уч. 1 Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття. 

І голос твій нам душі окриля. 

Встає в новій красі, забувши лихоліття, 

Твоя, Тарасе, звільнена земля. 

У росяні вінки заплетені суцвіття, 

До ніг тобі, титане, кладемо. 

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, 

Тебе своїм сучасником звемо.