Безмежна синь… Блакитне небо, яким «пливуть» білі поважні кораблі хмар, плавно переходить в синьо-зелену площину. Вона, ніби живий організм, рухається, клекоче, щось нашіптує. Я стою на березі і не можу зробити жодного руху: боюся порушити гармонію. Мабуть, відчувши мій острах, на небосхилі з’являються перші промені такого палкого й жаданого сонця. Починається новий день… Прокидається природа, прокидається місто…
Думаю, що у кожної людини є своє рідне місто. Місто, в якому ти народився і, можливо, живеш. Життя спливає і час теж. У певний момент починаєш відчувати, розуміти, що воно - найкращий куточок на планеті.
В Очакові я живу з народження. Доля подарувала мені можливість побувати в багатьох містах, але «моє» місто залишається найкращим. Чому? Бо саме тут проживають добрі, турботливі та чуйні люди. Саме тут мої найкращі друзі, які за потреби завжди прийдуть на допомогу, підтримають у хвилини радості й скрути. А скільки гарних дівчат мешкає в Очакові! Місто гармонійно поєднує в собі інфраструктуру та природу. В ньому «живуть» неповторний, ледь відчутний для «чужих», аромат та незвичайні відчуття.
Очаків – це невеличке містечко, але воно прекрасно поєднує в собі технічний та туристичний комплекси, природу та будівлі. Прогулюючись вулицями міста, неможливо відчути втому від постійного руху та шуму – супутників сучасних мегаполісів. За допомогою історичних пам’яток можна «подорожувати» в часі: відчути себе частиною великого Турецького ханства; уявити себе солдатом армії Суворова, спостерігати за долею Шмідта, захищати рідну землю від фашистів.
Очаків – це місто, яке неначе складається з двох частин: сільської, де розташовані будинки з невеличкими городами, та міської з її багатоповерхівками, торгівельними центрами та місцями розваг і відпочинку. Та головне – море. Воно таке турботливе, ласкаве влітку й схвильоване, часто жорстоке, взимку. Його можна любити, можна боятися, можна ненавидіти, але бути байдужим – точно неможливо.
Кожен житель любить своє місто і готовий йому допомагати розвиватися. І я не виключення. Зараз намагаюся в силу своїх можливостей підтримувати чистоту на вулицях – це візитна картка будь-якого населеного пункту. В майбутньому сподіваюсь теж допомагати рідному місту. Як саме? Все залежить від того як складеться моя доля.
Важко виокремити якесь одне місце серед такої краси та розмаїття природи і сказати: «Це моє улюблене місце». У паркові можна «забутися» й відпочити від міської метушні. Саме тут я набираюся необхідної мені енергії та сил, особливо, коли метушиться свіжий вітерець та лопоче тихий і легкий дощ.
На березі моря можна зібратися з думками, помріяти. Всі ми кудись поспішаємо, за щось переживаємо, чогось добиваємось… Так і минає час. А тут він ніби зупиняється. Відчуваєш себе маленькою піщинкою серед безмежного простору хвиль. Інколи хочеться набрати повні груди повітря і голосно прокричати: « Чорне море, ти таке прекрасне в своїй неповторності й загадковості! Я тебе люблю!»
У природі ніколи нічого немає зайвого. Вона ідеальна й унікальна. Створила загадкову й неповторну місцину, на якій розкинулося моє місто. Неможливо словами передати чарівність Очакова. Приїжджайте до нас і ви переконаєтесь у справедливості моїх слів. Я щиро вірю в майбутнє Очакова.
Колєснік Станіслав
Немає коментарів:
Дописати коментар