На Україні є багато різних міст, але серед них є невеличке, найкраще – це Очаків. Спокійне, мальовниче, яке розташоване на березі Чорного моря. Навіть на картинах відомих художників зображується краса та неповторність цього міста. Безкрає море простягається на багато кілометрів і зникає далеко за горизонт. У чистім синім небі літають чайки, завжди лагідно і привітно усміхається сонце. Дихається тут дуже легко, тому що повітря свіже і чисте.
Очаків має дуже багату історію, багато історичних місць і пам’ятників, пов’язаних з історичними подіями. Кожний куточок міста нагадує нам про своїх героїв. Деякі вулиці і досі мають бруківку, покладену ще в давні часи. У нашому місті є два музеї, які зберігають частинку минулого; чотири школи, три з яких побудовані ще до війни. Моя улюблена школа, в якій я навчаюсь, цього року відзначає сторічний ювілей.
Очаків зовсім невеличке місто, в якому майже всі знайомі між собою. Тут живуть і працюють дуже хороші, добрі та дружні люди: «опалені» сонцем та нелегкою працею, але веселі та життєрадісні виноградарі, люди неабиякої вдачі, сміливі та відчайдушні рибалки. А наші таксисти – наче чаєчки, всюди встигають, все про всіх знають, завжди в курсі свіжих подій, дружні та чуйні – допомагають не лише один одному, а всім хто до них звертається. Багато різних професій в нашому місті. Кожен старанно виконує свої обов’язки. А спокій нашого міста бережуть сильні та мужні військові.
Очаків користується популярністю серед відпочивальників, тому мені б хотілося зробити його більш чистим та красивим, щоб вулиці були зеленими та уквітчаними, парки прикрашали великі фонтани. Я б хотіла зробити більше місць для масового відпочинку і тим самим ще більше об’єднати жителів цього міста. А ще в мене є давня мрія – побудувати притулок для безхатніх тварин, де кожен мав не лише дах над головою, а ще й наділений був любов’ю і піклуванням.
Мені все подобається у нашому місті. Але найбільш за все я люблю море. Воно прекрасне у будь-яку пору року. Люблю спостерігати, як сходить та заходить сонце, прикрашаючи море та небо чарівними фарбами. Люблю слухати плескіт хвиль та крик чайок. Люблю сидіти на березі моря ранньою весною, вдихати чисте свіже повітря та спостерігати, як з далеких країв повертаються перелітні птахи.
Я не народилася в цьому місці, але воно для мене дуже рідне. Саме тут зростаю, вчуся. Люблю це місто за його красу та неповторність; за те, що воно подарувало мені друзів. А ще ворогів, які допомагають мені залишатися такою, яка я є, бо переконана, що краще та легше бути доброю, робити добро і насолоджуватися добрими вчинками.
Кочерижкіна Аліна
Немає коментарів:
Дописати коментар